Вимикаємо проксі: Windows, macOS, браузери й смартфони

Проксі в системі схожий на кран на магістралі: поки про нього пам'ятають, усе чудово, але забутий він пояснює найзагадковіші збої. Сайт не відкривається лише на цьому комп'ютері, месенджер живий, а браузер ні, корпоративний портал доступний, решта лежить: у всіх трьох випадках передусім варто перевірити налаштування проксі. Пройдімо всі місця, де вони ховаються, за спаданням імовірності.

Windows

Основне місце: Параметри, розділ «Мережа й Інтернет», пункт «Проксі-сервер». Тут два незалежні блоки, і вимикати треба обидва. Верхній: автоматичне визначення параметрів, той самий тихий механізм, через який чужа мережа може підсунути свій проксі; перемикач «Автоматично визначати параметри» переводимо у вимкнено, рядок сценарію налаштування очищаємо. Нижній: ручне налаштування, адреса й порт; перемикач «Використовувати проксі-сервер» теж у вимкнено. Класичний шлях через властивості браузера веде в те саме сховище, дублювати дії не треба.

Окрема історія: проксі, заданий політикою чи програмою. Якщо перемикачі повертаються у ввімкнений стан самі, шукайте джерело: корпоративну політику, антивірус із функцією «захисту вебу» або шкідник. В останньому випадку вимкнення проксі лікує симптом, а хвороба лишається.

macOS

Системні налаштування, «Мережа», вибираєте активне підключення, кнопка «Докладніше» і вкладка «Проксі». Зніміть прапорці з усіх протоколів: вебпроксі, захищений вебпроксі, SOCKS та автоматичне налаштування рахуються окремо, і забутий один із них дає часткові збої, які найважче діагностувати. Налаштування прив'язане до підключення: перевіривши Wi-Fi, загляньте й у кабельний інтерфейс, якщо ним користуєтеся.

Браузери

Розширення заслуговують окремого погляду: безкоштовні «VPN» з каталогів це звичайні проксі, і після їх видалення варто перевірити, чи не лишилося налаштування в самому браузері. Якщо браузер далі ходить не туди, створіть чистий профіль і порівняйте поведінку.

Перевірити себе після правок просто: обидва блоки налаштувань мають показувати вимкнені перемикачі, а рядок сценарію й поля адрес бути порожніми. Напівпорожнє налаштування, де адресу стерто, а перемикач живий, далі ламає з'єднання: система чесно намагається ходити через неіснуючий сервер.

Смартфони

На Android проксі живе в параметрах конкретної мережі Wi-Fi: довге натискання на мережу, змінити, додаткові параметри, проксі в положення «немає». На iPhone: налаштування Wi-Fi, значок поруч із мережею, унизу «Налаштування проксі», вимкнено. Обидві системи тримають налаштування окремо для кожної мережі, тому домашня може бути чистою, а офісна з проксі. Мобільного інтерфейсу це не стосується: у мобільній мережі свої параметри, і звичайний користувач їх не чіпає. Якщо телефон вередує лише на одному Wi-Fi, а в мобільній мережі все добре, налаштування цієї мережі перший підозрюваний.

Роутер і мережа цілком

Якщо чужу адресу показують усі пристрої вдома, шукати треба вище: у роутері. Посередник там має дві форми: власне проксі в просунутих прошивках і фільтрувальний DNS, що загортає імена через свій сервер. Перевірте у вебпанелі роутера розділи інтернет-підключення і DNS: адреси серверів імен мають бути провайдерськими або публічними, відомими вам. Після будь-яких правок перезавантажте роутер і пристрій: старі налаштування живуть у кеші довше, ніж очікуєш.

І важливе застереження про роботу: на корпоративній машині проксі часто заданий політикою домену недарма, через нього працюють фільтрація й доступ до внутрішніх ресурсів. Вимкнення зламає більше, ніж полагодить, а перемикачі повернуться під час наступної синхронізації. Тут правильний шлях один: запитання адміністратору, а не боротьба з налаштуваннями.

Для розробників: змінні оточення

Консольні інструменти читають свої джерела: змінні HTTP_PROXY, HTTPS_PROXY і ALL_PROXY, конфігурації пакетних менеджерів і систем контролю версій. Якщо браузер ходить напряму, а збірка проєкту ні, шукайте змінні в профілі оболонки й налаштуваннях конкретного інструмента. Там само живе і зворотна задача: NO_PROXY зі списком адрес-винятків.

Перевірка результату

Вимкнули, тепер переконайтеся. Відкрийте сторінку визначення IP: вона має показати адресу вашого провайдера, а не дата-центру. Для повноти картини сторінка перевірки анонімності покаже й заголовки: після вимкнення проксі в них не має бути слідів посередника. Якщо адреса досі чужа, ланцюжком із нашої статті про діагностику підключення шукається посередник, що лишився: VPN-профіль, розширення чи фільтр на роутері.

І останнє: вимикати проксі варто свідомо. Якщо рядок був прописаний для роботи, після експериментів поверніть його на місце, інструкція з увімкнення в нас теж є: налаштування проксі вручну. Мережеві налаштування люблять симетрію: хто вимкнув, той і вмикає. А щоб за місяць не згадувати, де що стояло, сфотографуйте екран налаштувань до змін: найпростіша документація виявляється найкориснішою.